Микола Бідняк

XX ст. → Україна, Канада → Образотворче мистецтво

Бідняк Микола Петрович (01.02.1930, м. Торонто, Канада — 29.10.2000, м. Львів) — український художник-символіст, графік, майстер декоративно-ужиткового мистецтва. Професор Львівської академії мистецтв. Член Спілки художників України.

Батько Миколи Петровича Бідняка у 1923 р. переселився в Канаду з буковинського села Ленківці (нині село Кельменецького р-ну Чернівецької обл.). У 1937 р. М. Бідняк поїхав до батькових родичів на Буковину.

У1941 р. він із сім’єю дядька виїхав до Німеччини. У 1943 р. під час роботи на полі внаслідок вибуху міни втратив обидві руки та пошкодив око. У 1950 р. повернувся в Канаду. Завдяки підтримці доброчинця П. Зварича закінчив Інститут технології й мистецтва в Калгарі (1950—1954) й Онтарійський коледж мистецтв у Торонто (1955—1957). Малював рекламу, плакати та ікони. Створив іконостаси для українських церков у Кітченері, Отаві, Ванкувері, Калгарі та ін. Розмальовував церкви у Гемтренку, Кітченері й Отаві.

Багаторічний член міжнародної асоціації художників, які малюють, тримаючи олівець чи пензель у зубах або пальцями ніг. Тривалий час жив у Європі, зокрема в м. Мішкольц (Угорщина), у родичів дружини Ілони. В його творчому стилі синтезовано кращі здобутки й традиції Південної Америки, Європи й України. Працював у галузі живопису, графіки, книжкової ілюстрації, декоративно-ужиткового мистецтва, іконопису тощо. Серед найвизначніших його робіт ікони — «Спас», «Богородиця», «Чорнобильська Богоматір» (1992), св. Димитрія Солунського; портрети — Андрея Шептицького йсотника легіону Українських січових стрільців (УСС) Івана Андруха; живописні полотна — «Людина в огні», «Ангел над Львовом» (1991), «Бандурист», «Гайдамака», «Козак Мамай». Твори Бідняка зберігаються в музеях та приватних колекціях у багатьох країнах світу. В Україні — у Національному художньому музеї України у Києві, Музеї-заповіднику Т. Шевченка у Каневі, Національному музеї у Львові. У 1964 р. Бідняк отримав подяку та благословіння Папи Римського Павла ІУ за Плащаницю, виконану ним для Папської Колегії св. Йосафата в Римі.

Від 1993 р. жив в Україні. Лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка (1995) за серію історичних картин і портретів. Мав численні міжнародні відзнаки, персональні виставки більш як в 10-ти країнах Південної Америки та Європи, зокрема і в Україні (1994). Знамениту «Чорнобильську Богоматір» митець подарував Національному художньому музею України.

Нагороджений орденом Ярослава Мудрого 5-го ступеня (2000).

ПОСИЛАННЯ: Енциклопедія історії України. Т. 1. — К., Наукова думка. — 2003. — С. 270—271; Енциклопедія сучасної України. — Т. 2. — К., 2003. — С. 747—748; Зубанич Ф.Світ Бідняка.// Вітчизна. 1991. № 6; Базелюк М.Знайшов духовне опертя // Українська культура. 1994. № 4—6; Від благословення Папи Римського до Премії ім. Т. Шевченка // Дзвін. 1995. № 4; Саноцька X.Творчість — подвигу гідна // Свобода народів. 1995. № 2; Її ж.З добром — назустріч людській недолі // Зерна. 1996. № 3; Черех I.3 і сплаву мужності й таланту // Українська культура. 1996. № 12; Бадяк В.Митець: на похвалу Миколи Бідняка з оказії його ювілею. — Львів, 2000; Шевченківські лауреати (1962—2001): Енциклопедичний довідник. — К., 2001.